Історія · Мова · Практичне письмо

Українська латинка: історія та наші рішення

Наша латинка поєднує знайомі š, č, ž із ï та нижніми знаками парної м’якості. Перед i додаткового знака немає. Це практичне авторське письмо для читання українською, зі свідомими компромісами щодо вимови й зворотного перетворення.

Джерела дослідження перевірено 6 вересня 2026 року; редакцію специфікації узгоджено 7 вересня. Перед публікацією 9 вересня 2026 року повторно перевірено доступність наведених джерел та актуальне пояснення ДМС про транслітерацію.

Історичні та мовні факти подано з посиланнями. Позначення «Наш вибір» та колонки «Наше рішення» відокремлюють авторські рішення від встановленого джерелами.

1. Історія: використання та проєкти

Українські тексти записували латинкою до появи сучасних стандартів транслітерації. Конкретний друкований приклад — українські пісні у збірці Вацлава з Олеська Pieśni polskie i ruskie ludu galicyjskiego 1833 року. Франко також відтворює дискусію про молитовні видання латинськими буквами. Це засвідчує практику використання, але не існування одного загальноприйнятого українського латинського алфавіту. Франко: азбучний спір 1833–1835 років.

ПроєктЩо встановлено з джерелЗначення для нашої роботи
Йосип Лозинський, 1834 Стаття O wprowadzeniu abecadła polskiego do piśmiennictwa ruskiego пропонувала пристосувати польське письмо до української мови. Досвід сусідів може бути основою, але їхню історичну орфографію не потрібно переносити цілком.
Йосиф Їречек, 1859 Окремий проєкт українського правопису латинкою був викладений у брошурі, підготовленій на замовлення австрійського міністерства. Потрібні не лише літери, а й правила їхнього застосування.
Іван Лучук, 2000 Автор датує укладання своєї «лучуківки» саме 2000 роком; 1993 і 1996 — роки видань кириличного правопису, використаних за основу. Найближчий із розглянутих сучасних орієнтирів для нашого базового набору.

Джерела до рядків таблиці: Лозинський у викладі Франка, Франко про брошуру Їречека, Лучук про власну систему. Остання колонка — наші висновки з порівняння.

«Азбучна війна» 1859–1861 років мала політичний вимір. Спроба адміністративного запровадження латинки викликала опір, зокрема через побоювання полонізації; комісія обрала кириличну основу. Тому історичний спротив не можна пояснювати лише зручністю шрифтів. Енциклопедія України: Alphabet war.

Історичні тексти використовуємо як свідчення пропозицій і дискусій свого часу. Їхні оцінки мов, народів і культур не переносимо в сучасні мовознавчі твердження.

2. Що беремо з інших мов

МоваЩо встановлено джереламиНаше рішення
Чеська Алфавіт використовує š, č, ž та інші діакритичні літери; ch є окремою сполукою в алфавіті. Залишаємо знайомі š, č, ž; для українського х обираємо однолітерне x. ÚJČ: абеткове впорядкування.
Хорватська 27 однолітерних знаків і три диграфи dž, lj, nj. Початкове Dž відрізняється від DŽ у слові великими літерами. Диграфи допустимі; використовуємо dz, dž, šč та відповідний регістр. Для м’яких л і н обираємо ḷ, ṇ. Hrvatski pravopis: Slova.
Польська Співіснування ż і rz має історичні причини. Правопис зберігає відомості про походження слів. Для нашого нового письма не вводимо історичних дублетів передачі ж: використовуємо ž. Це вибір для української системи, а не оцінка польської мови. Rada Języka Polskiego: обговорення реформи.
Латиська — балтійська, не слов’янська Нижній знак використовується для позначення м’яких приголосних, зокрема в ķ, ļ, ņ. Беремо ідею розташування знака знизу; звукові значення латиських літер не прирівнюємо до українських. Latviešu valodas aģentūra: Mīkstinājuma zīme.

У лучуківці наявні h/g, x, y/i, j, š/č/ž та šč. Парну м’якість вона передає через ď, ź, ľ, ń, ŕ, ś, ť, ć, а перед i додаткової діакритики не ставить. Для ї використовує ji. Авторський опис Лучука.

Наш вибір: зберігаємо цю зручну основу, переносимо позначення парної м’якості вниз і використовуємо ï замість ji. Після останнього уточнення перед i ми теж не додаємо нижнього знака. Для непарних перед я, ю, є застосовуємо ia, iu, ie, а для окремого й — j.

3. Алфавіт для читання й офіційна транслітерація

ДМС надає сервіс перевірки латинського написання прізвища й імені та посилається на постанову Кабінету Міністрів № 55 від 27 січня 2010 року зі змінами. Це конкретне адміністративне застосування транслітерації. Сервіс ДМС, пояснення ДМС.

Наша задача інша за призначенням: читання суцільного українського тексту зі збереженням потрібних для цього розрізнень. Тому наші ï, š, č, ž та нижні знаки не слід подавати як паспортне написання. У готовому розширенні це окремий режим відображення: текстові вузли сторінки змінюються, а їхні оригінали зберігаються в пам’яті для відновлення.

4. М’якість і напівпом’якшення

В українській розрізняють дев’ять пар твердих і м’яких приголосних: д, т, з, с, дз, ц, л, н, р. Й — м’який непарний. Навчальні джерела також відрізняють м’які приголосні від пом’якшених, зокрема шиплячих у подовжених сполуках. Довідник видавництва «Генеза», розділи про м’якість і подовження.

Для б, п, в, м, ф, г, ґ, к, х, ж, ш, ч, дж не створюємо окремого набору літер із нижньою діакритикою. Це обмеження нашої орфографії, а не твердження, що ці приголосні ніколи не зазнають пом’якшення у вимові. Ідея окремо позначати кожен такий відтінок зробила б письмо надто складним.

Кириличне письмо вже має контекстні способи позначення м’якості й окремі правила для ь та подвоєнь. Нормативна опора для вихідного українського написання — §§ 26–27 і 30 офіційного видання правопису 2026 року. Український правопис, видання МОН.

Остаточне рішення щодо i

Нижній знак виникає лише через я, ю, є або ь. Саме і його не додає. Отже: літо → lito, сіль → siḷ, тінь → tiṇ, життя → žyṭṭa. Це зменшує кількість спеціальних літер під час набору.

М’яка вимова перед i переважно зрозуміла з контексту. Винятки твердої вимови на морфемних межах, зокрема безіменний і педінститут, фіксуються в орфоепічному посібнику. Для нашого письмового перетворення вони більше не потребують словникових винятків: обидва слова й так записуються без нижнього знака перед i. Техніка сценічного мовлення, друкована с. 151.

Остаточне рішення щодо j, i й апострофа

Вихідний контекстНаш записПриклад
Парний приголосний + я/ю/є М’яка літера + a/u/e люди → ḷudy
Непарний приголосний + я/ю/є Приголосний + ia/iu/ie бюро → biuro; ревю → reviu
Приголосний + апостроф + я/ю/є Приголосний + ja/ju/je б’ю → bju; м’ясо → mjaso
Парний приголосний + ь + я/ю/є М’яка літера + ja/ju/je ательє → ateḷje
Апостроф перед ї ï без апострофа з’їзд → zïzd

Це наш проєктний спосіб зберегти відмінність між окремим й та контекстом напівпом’якшення без апострофа. Принцип поширюється на свято → sviato та піччю → piččiu. Лапки й іншу пунктуацію не видаляємо.

Компроміс: i виконує і роль голосної, і роль підказки читання у сполуках після непарних приголосних. Наприклад, у pianino вона є голосною. Тому запис не є фонетичною транскрипцією й сам по собі не завжди однозначно задає кількість складів. Перетворення з кирилиці при цьому визначається вихідним написанням.

5. Unicode: чому крапки та готова ç

Для восьми баз d, t, z, s, c, l, n, r існують такі готові літери; кількість перевіряється нормалізацією складених послідовностей до NFC:

Нижній знакГотові літери в нашому наборіКількість з 8
Крапка ḍ ṭ ẓ ṣ ḷ ṇ ṛ 7
Седиль ḑ ţ ş ç ļ ņ ŗ 7
Кома ț ș 2
Риска ḏ ṯ ẕ ḻ ṉ ṟ 6
Наш вибір: крапка + ç ḍ ṭ ẓ ṣ ç ḷ ṇ ṛ 8

Кожна з восьми обраних літер має готову велику форму. C із крапкою знизу потребував би послідовності c + U+0323, тоді як ç — готовий U+00E7. Нижні коми й седилі також не можна довільно ототожнювати за назвою чи виглядом. Unicode: Latin Extended Additional, Unicode: Latin Extended-A, Unicode 17, європейські системи письма.

Наш вибір: для звичайних літер використовуємо готові символи; комбінувальні знаки залишаються потрібними для канонічно еквівалентного вводу та наявних наголосів. Ï ï теж уже існує в латинському наборі. Реєстрація нових символів Unicode не потрібна.

NFC складає канонічно еквівалентні послідовності, де для цього існує готовий символ. Вона не вирівнює намальовані крапки та не встановлює однаковий вигляд у всіх шрифтах. Наприклад, ï із наголосом нормалізується до ḯ. Unicode Standard Annex #15: Normalization Forms.

6. Межі письма та робота розширення

Нижній знак не поширюється автоматично на сусідні різні приголосні. Маємо ščasṭa та ukraïnṣkyj відповідно до вихідного письма, а подробиці асиміляції залишаємо читачеві. Подвоєні м’які приголосні зберігаються як дві м’які літери: žyṭṭa, znaṇṇa.

Реалізоване розширення аналізує контекст вихідних українських літер до видалення апострофа й ь. Саме це дозволяє розрізняти б’ю та бюро й зберігати j після ь. Наголос не розриває цей контекст.

Точне зворотне відновлення з латинки не гарантується: щ і шч можуть дати šč, а різні початкові символи апострофа після перетворення зникають. Тому розширення 0.1.0 зберігає оригінальний текст кожного зміненого вузла й відновлює його з пам’яті. Якщо текст оновлює сайт, він стає новою основою. Обробляється головний документ; редактори, iframe, Shadow DOM, PDF та інші виключення не перетворюються. Докладніше про керування, відновлення й межі роботи.

7. Перевірка шрифтів

6 вересня 2026 року набір ḍ ṭ ẓ ṣ ç ḷ ṇ ṛ, великі форми, š č ž ï та слова з ними відтворено з локальних файлів Arial, Arial Bold, Georgia, Georgia Bold. Переглянуто растровий аркуш зі зразками великих і малих літер, контрастними рядами s/ṣ/š, z/ẓ/ž, c/ç/č та словами siḷ, Ḷviv, žyṭṭa, biuro, reviu.

У цих чотирьох накресленнях не виявлено символів-заглушок, обрізаних знаків чи накладання сусідніх літер. У Georgia нижні крапки кругліші, в Arial — більш прямокутні. Це особливість малюнка шрифту, а не різні кодові точки. Перевірка підтверджує придатність цих накреслень; усі можливі шрифти вебсторінок не перевірялися.

8. Звіт перевірки специфікації

Перевірку завершено 7 вересня 2026 року. Цей звіт стосується документів і даних алфавіту 0.1. Перевірки готового розширення 0.1.0 наведено окремо нижче.

ПеревіркаРезультат
Повнота базової таблиці 33 українські літери, без пропусків і повторень; великі форми узгоджені
Парна м’якість 8 однолітерних пар і дз; відповідники та кодові точки збігаються між Markdown і JSON
Останні рішення mark_before_i: false; тільки я/ю/є/ь додають нижній знак; апостроф перед йотованими прибирається; непарні перед я/ю/є використовують ia/iu/ie
Контекстні правила й читання Усі 11 контекстних правил і 4 пояснення читання однакові в обох представленнях
Еталонні приклади Усі 114 результатів збігаються між Markdown і JSON та перераховані окремим контрольним застосуванням правил
Некоректний ь Вхідні ь, Ь, бь зберігають знак і мають очікувану діагностику invalid_soft_sign
Канонічно еквівалентний вхід 3 додаткові випадки: розкладені ї, й та ї з наголосом
Кодування й нормалізація Усі три файли читаються як UTF-8 і перебувають у NFC
Unicode Усі 12 спеціальних малих літер та їхні великі форми звірено з офіційним UnicodeData 17.0.0; перевірено канонічні розклади
Вибір нижньої діакритики Підрахунок готових форм для крапки, седилі, коми й риски відтворено нормалізацією NFC
Шрифти Переглянуто Arial, Arial Bold, Georgia, Georgia Bold; подробиці в розділі 7

Для перевірки символів використано офіційний UnicodeData.txt версії 17.0.0. Приклади охоплюють усі джерела письмової м’якості, відсутність нижніх знаків перед i, подвоєння, три варіанти апострофа, їх відмінність від лапок, регістр, наголос, пунктуацію та переноси рядків.

9. Перевірки розширення 0.1.0

Це окремий етап після перевірки специфікації. У звіті від 7 вересня 2026 року зафіксовано перевірку типів, 134 модульні тести та 17 браузерних тестів: 11 перевірок DOM-контролера і 6 перевірок готового пакета. Повторний журнал від 8 вересня підтверджує успішне проходження браузерних тестів.

Автоматизовані запуски використовували Chromium / Chrome for Testing 153.0.8010.12. Перевірялися всі 114 еталонів і три випадки нормалізації, слова через межі HTML, регістр, наголоси, точне відновлення, динамічний текст, редактори, мовний відбір та перемикання режимів. На документі з 8000 абзаців перевірено, що обробка віддає керування, а вимкнення скасовує чергу. Тести готового пакета використовували справжній детектор Chrome, дію значка, незалежні вкладки, повторну ін’єкцію, SPA, перезавантаження документа та перезапуск браузера.

Ручна перевірка у Google Chrome 152.0.7977.82 на macOS підтвердила роботу значка й чотирьох команд, нативний діалог доступу до точного хоста, відмову зі збереженням ручного запуску, дозвіл на автозапуск, його збереження після перезапуску та видалення сайту з відновленням відкритих вкладок. Переглянуто також діакритику у звичайному й жирному накресленні. Політика відкликання дозволів і непоширення на піддомени додатково перевірялася модульними тестами.

Межі висновку: мінімально заявлено Chrome 123, але фактичні браузерні запуски проведено на версіях 152 і 153. Перевірка не охоплює кожну проміжну версію Chrome, кожний сайт і кожний шрифт та не гарантує безпомилкового визначення мови. Після оновлення самого розширення потрібно перезавантажити відкриті сторінки.

Скриншоти на сторінках огляду та підтримки отримано 8 вересня 2026 року зі справжнього розширення 0.1.0 у новому профілі браузера. Демонстрація підтвердила точне відновлення тексту й зображення сторінки, збереження редактора та відсутність помилок сторінки. Це демонстраційна сторінка, а не спливна панель.

Джерела

  1. Франко: азбучний спір 1833–1835 років
  2. Франко про брошуру Їречека
  3. Лучук про власну систему
  4. Енциклопедія України: Alphabet war
  5. ÚJČ: абеткове впорядкування
  6. Hrvatski pravopis: Slova
  7. Rada Języka Polskiego: обговорення реформи
  8. Latviešu valodas aģentūra: Mīkstinājuma zīme
  9. Сервіс ДМС
  10. пояснення ДМС
  11. Довідник видавництва «Генеза», розділи про м’якість і подовження
  12. Український правопис, видання МОН
  13. Техніка сценічного мовлення, друкована с. 151
  14. Unicode: Latin Extended Additional
  15. Unicode: Latin Extended-A
  16. Unicode 17, європейські системи письма
  17. Unicode Standard Annex #15: Normalization Forms
  18. UnicodeData.txt версії 17.0.0